21.04.20, вівторок.
Вміння розв'язувати задачі, в т. ч. з фізики - мабуть, найскладніше, найважче і найзатребуваніше. Життя щоразу ставить перед нами такі перепони, виклики, завдання і задачі, яких немає в жодному підручнику, немає розв'язків, підказок і відповідей. Розв'язування різноманітних шкільних задач - це просто своєрідне тренування перед випробуваннями дорослого самостійного життя. Можна сказати так: "Більше знаєш і вмієш - менше платиш".
А як навчитися розв'язувати задачі? З чого почати? Відповідь очевидна, хоча й парадоксальна: "Щоб навчитися розв'язувати задачі, треба їх розв'язувати". Поясню на прикладі.
Уявіть, що ви хочете навчитись плавати. Що для цього треба? Та стільки всього, що й не перелічити: тренер, інструктажі з техніки безпеки, окуляри, рушники, шапочки, купальники, попередні вправи на дихання, і ..., і ... А що найголовніше? Тут все просто: щоб навчитись плавати - треба лізти у воду. Іншого способу немає. Стоячи на березі, дивлячись відео про правила, спостерігаючи за іншими - навчитись плавати не можна. Отже, головне: лізти у воду, а все інше знайдеться і додасться.
Ось як починаємо вчитися розв'язувати задачі у 7 класі. Перша формула - швидкість. Умова задачі, наприклад, така: "Машина їхала 35 хв з швидкістю 72 км/год. Який шлях вона подолала?" (не будемо сильно "придиратися" до формулювання: машина їхала не сама, а рух рівномірний, а тертя ...). Прошу учнів сісти зручніше, нічого не писати, а тільки спостерігати і запам'ятовувати. Пишу "Дано:", ..., головну формулу, додаткову, підставляємо, перетворюємо, скорочуємо, виконуємо дію множення. Пишу і словами все розповідаю. Коли все написано, розповідаю ще раз, уже без писання. Тоді дошку закриваю і прошу записати розв'язок цієї задачі по пам'яті. Час - 3 хв. Коли час виходить, прошу зупинитися, відкриваю дошку на 1 хв. Хто написав - перевіряє, чи все правильно, хто ні - дивиться, що забув. Закриваю і даю ще 2 хв. Потім знову перевіряємо. Зазвичай після цього задача переписана у всіх.Трапляється, що хтось хитрує, не хоче писати, типу "рукави болять" і т. ін.; такому не допоможуть і хрестоносці, а я говорю: "Проїхали".
Це ще не все. Прошу 2 учнів вийти до дошки і написати ще раз розв'язок цієї задачі на протилежних площинах дошки на швидкість: хто швидше і без помилок. Учні на місці слідкують і теж повторюють, уже мимоволі. Якщо є час - можу викликати позмагатися ще 2 учнів, але головної мети досягнуто: я показав, що "задачі - це дуже просто".
І це ще не все. Домашнє завдання: треба взяти листок із зошита, перегнути пополам і ще 4 раз на кожній площині написати по пам'яті розв'язок цієї задачі; листок здати мені.
На наступному уроці - варіації на попередню задачу: то швидкість інакша, то час, то знайти іншу величину. І так до тих пір, поки кожен з учнів класу не розв'яже біля дошки бодай одну задачу на цю формулу. А далі - інші формули і все по колу. Із класу в клас умови задач і прийоми їх розв'язування змінюються, ускладнюються, вдосконалюються і межі цьому процесу немає.
Часто питають: "А скільки треба розв'язати задач, щоб навчитися?" Відповідаю на прикладі. От у нас є вчителька музики Галина Іванівна. Багато разів ми спостерігали, як вона грає на баяні, виконуючи мелодію до пісні, наприклад, "Їхав козак за Дунай" чи "Ніч яка місячна". А скільки вже разів раніше вона програла ці мелодії? 5 разів? 10 - ? 50- ? 100 - ? 1000+ -? - мабуть, так. Отож, щоб розв'язувати задачі так, як музикантка грає на баяні, треба розв'язати їх не меншу кількість, тобто, чим більше, тим краще. Самі задачі мирно спочивають на сторінках підручників та збірників, не вилазять звідти, як жуки на картоплю, і першими не нападають.
Вміння розв'язувати задачі, в т. ч. з фізики - мабуть, найскладніше, найважче і найзатребуваніше. Життя щоразу ставить перед нами такі перепони, виклики, завдання і задачі, яких немає в жодному підручнику, немає розв'язків, підказок і відповідей. Розв'язування різноманітних шкільних задач - це просто своєрідне тренування перед випробуваннями дорослого самостійного життя. Можна сказати так: "Більше знаєш і вмієш - менше платиш".
А як навчитися розв'язувати задачі? З чого почати? Відповідь очевидна, хоча й парадоксальна: "Щоб навчитися розв'язувати задачі, треба їх розв'язувати". Поясню на прикладі.
Уявіть, що ви хочете навчитись плавати. Що для цього треба? Та стільки всього, що й не перелічити: тренер, інструктажі з техніки безпеки, окуляри, рушники, шапочки, купальники, попередні вправи на дихання, і ..., і ... А що найголовніше? Тут все просто: щоб навчитись плавати - треба лізти у воду. Іншого способу немає. Стоячи на березі, дивлячись відео про правила, спостерігаючи за іншими - навчитись плавати не можна. Отже, головне: лізти у воду, а все інше знайдеться і додасться.
Ось як починаємо вчитися розв'язувати задачі у 7 класі. Перша формула - швидкість. Умова задачі, наприклад, така: "Машина їхала 35 хв з швидкістю 72 км/год. Який шлях вона подолала?" (не будемо сильно "придиратися" до формулювання: машина їхала не сама, а рух рівномірний, а тертя ...). Прошу учнів сісти зручніше, нічого не писати, а тільки спостерігати і запам'ятовувати. Пишу "Дано:", ..., головну формулу, додаткову, підставляємо, перетворюємо, скорочуємо, виконуємо дію множення. Пишу і словами все розповідаю. Коли все написано, розповідаю ще раз, уже без писання. Тоді дошку закриваю і прошу записати розв'язок цієї задачі по пам'яті. Час - 3 хв. Коли час виходить, прошу зупинитися, відкриваю дошку на 1 хв. Хто написав - перевіряє, чи все правильно, хто ні - дивиться, що забув. Закриваю і даю ще 2 хв. Потім знову перевіряємо. Зазвичай після цього задача переписана у всіх.Трапляється, що хтось хитрує, не хоче писати, типу "рукави болять" і т. ін.; такому не допоможуть і хрестоносці, а я говорю: "Проїхали".
Це ще не все. Прошу 2 учнів вийти до дошки і написати ще раз розв'язок цієї задачі на протилежних площинах дошки на швидкість: хто швидше і без помилок. Учні на місці слідкують і теж повторюють, уже мимоволі. Якщо є час - можу викликати позмагатися ще 2 учнів, але головної мети досягнуто: я показав, що "задачі - це дуже просто".
І це ще не все. Домашнє завдання: треба взяти листок із зошита, перегнути пополам і ще 4 раз на кожній площині написати по пам'яті розв'язок цієї задачі; листок здати мені.
На наступному уроці - варіації на попередню задачу: то швидкість інакша, то час, то знайти іншу величину. І так до тих пір, поки кожен з учнів класу не розв'яже біля дошки бодай одну задачу на цю формулу. А далі - інші формули і все по колу. Із класу в клас умови задач і прийоми їх розв'язування змінюються, ускладнюються, вдосконалюються і межі цьому процесу немає.
Часто питають: "А скільки треба розв'язати задач, щоб навчитися?" Відповідаю на прикладі. От у нас є вчителька музики Галина Іванівна. Багато разів ми спостерігали, як вона грає на баяні, виконуючи мелодію до пісні, наприклад, "Їхав козак за Дунай" чи "Ніч яка місячна". А скільки вже разів раніше вона програла ці мелодії? 5 разів? 10 - ? 50- ? 100 - ? 1000+ -? - мабуть, так. Отож, щоб розв'язувати задачі так, як музикантка грає на баяні, треба розв'язати їх не меншу кількість, тобто, чим більше, тим краще. Самі задачі мирно спочивають на сторінках підручників та збірників, не вилазять звідти, як жуки на картоплю, і першими не нападають.
Комментариев нет:
Отправить комментарий