Деякі результати дистанційного навчання

28.05.20, четвер.

15 років тому цього дня, 28 травня 2005 року помер наш син Віктор. Сину мій, пам'ятаємо ...

Закінчився цей навчальний рік - багатий на зміни та події. Останні два з половиною місяці пройшли в умовах карантину, під знаком коронавіруса. Навчання завершилося, а пандемія - ні; хто зна, що нас чекає попереду.
Всі навчальні заклади перейшли на дистанційну форму навчання; не можна сказати, що це щось абсолютно нове та невідоме; навчання на відстані використовувалося й раніше, але не в таких масштабах та умовах. Два місяці роботи дозволяють хоча б побіжно окреслити деякі його особливості.
Навчальний рік завершився дистанційно і тепер ми один одного питаємо: "А що це було ?"
Переважна більшість учнів сприйняла карантин як канікули. Перерви у навчанні тривалістю 2-3 тижні запроваджувалися майже щороку; карантинні обмеження на шкільні заняття впродовж більш ніж 2 місяців - вперше. Для учнів - це вибір усього, що можна. "Право - воля !" (О. Т. Гончар, "Бригантина").
Дистанційне навчання, яким би воно не було спочатку недосконалим та неефективним, все ж таки краще, ніж відсутність будь-якого навчання.
Найперше - відповідь на питання: "Вчитися чи не вчитися !?". Чимало учнів та й батьків цілком щиро і до деякої міри справедливо вважають, що більша частина тих знань, що дає школа,  непотрібні та ніколи в житті не пригодяться. Школа просто нав'язує всім свої норми, правила і стандарти, величезний об'єм готових знань з різних напрямків, намагаючись вкласти кожного у прокрустове ложе багато в чому радянської ще педагогіки. Не відвідуючи школу, пропускаючи уроки, відверто ігноруючи вимоги вчителів, учні протестують не проти навчання в цілому, а проти деякої частини того, шо вони вважають для себе неприйнятним, застарілим і зайвим, маючи перед собою безліч прикладів того, що успіхи в школі не означають успіхів у подальшому житті. Карантин і дистанційне навчання дозволили кожному зробити свій демократичний вибір: хто хотів - той учився; документи про освіту видають незалежно від результатів навчання та відвідування.
Інші можливості дистанційного навчання: вибір предметів, місця навчання, часу занять, тривалості, інтенсивності, перерв,чергування роботи і відпочинку і т. д. В школі існує перевірена часом система навчання, в рамках якої кожен учитель на кожному уроці спонукає, заохочує, підштовхує, перевіряє, допомагає, використовуючи всі свої можливості та вміння, матеріальну базу кабінетів. Удома весь невидимий здалеку організаторський вплив учителів лягає на плечі батьків.
На допомогу учням - весь арсенал інтернету, в якому можна знайти вичерпну інформацію з будь-якої теми, а також цілі мультимедійні курси, було б бажання. Новинкою цього року стали он-лайн уроки, які проводяться кращими вчителями України з використанням найкращих умов та технологій; з нашими умовами не порівняти.
Чи є якісь результати, які можна оцінити кількісно та побачити наочно? Так, є, хоч і скромні.
1. Для дистанційного навчання створено цей сайт. На відповідних сторінках опубліковано: з фізики 11 кл. - 27 завдань, 10 кл. - 21 завдання, 9 кл. - 19 завдань, 8 кл. - 13 завдань, 7 кл. - 14 завдань, з інформатики 11 кл. - 5 завдань, 10 кл. - 19 завдань. Завдання різноманітні: прочитати параграф, скласти конспект, розв'язати задачу, переглянути відео, заповнити кросворд, оформити веб-сторінку.
2. На головній сторінці опубліковано 26 дописів; серед них найбільшу увагу привернули такі: "Як вчитись, переглядаючи відео ?", "Розмаїття якісних задач", "Слово фізика про українську мову", "Якісні задачі не закінчуються".  При виборі матеріалу для повідомлень не торкався тем, пов'язаних з інформатикою, зокрема: лінійне програмування на Pascal, об'єктно-орієнтоване програмування на Delphi, веб-дизайн за допомогою HTML-4, навчально-контролюючі програми, використання комп'ютерів на уроках фізики, задачі з фізики для комп'ютера і т. ін. Незважаючи на більш ніж 30-річний досвід викладання інформатики, досі не спеціаліст.
3. За неповні два місяці на сайті побувало 950 відвідувачів. Статистику зафіксовано станом на 25.05.20.

Зрозуміло, що серед відвідувачів не всі учні; є і батьки учнів, колеги по роботі, просто випадкові люди.

Статистика відвідувань учнями сторінок із завданнями - нижче. 

З таблиці видно, що найактивнішими були учні 10 класу: 144 візити з фізики та 111 з інформатики; учні 9 кл. - 93 рази рази заходили на сторінку із завданнями, 7 класу - 53. Найменш активними були випускники 11 класу: 26 та 29 відвідин з фізики та інформатики відповідно, хоч завдань для них було опубліковано найбільше.

Частина учнів присилали виконані завдання на мою електронну пошту, а частина передали домашні зошити. Фрагмент моєї сторінки на пошті:

Найактивніше працювали над завданнями Хміль Михайло та Довгомеля Іванна з 9 класу та Маркович Микола з 10. В записах цих учнів прослідковується не поодиноке хаотичне виконання завдань, а наявність системи навчальної роботи.

Дистанційне навчання, безумовно, дуже привабливе та має цілий ряд позитивних рис як процес. А от щодо його ефективності та результатів навчання виникають великі сумніви. Міністерство освіти вже пропонує початок наступного навчального року тривалістю місяць-півтора присвятити повторному вивченню-узагальненню матеріалу останніх двох місяців. 

Та й ніякого підсумкового оцінювання результатів навчальної діяльності наприкінці цього року не проводилося. 

Думки щодо того, чи стане дистанційне навчання постійною складовою шкільної системи освіти, дуже різнополярні. Справджуються слова класика філософії про те, що потреба рухає науку вперед швидше від десятка університетів.

Пам'яті нашої донечки.

24.05.20,  неділя.

Щиро співчуваємо всім, хто втратив синів чи дочок на війні або й без неї.

Нашому сину виповнилося три роки, коли народилася донечка. Зважаючи на те, що після перенесеної важкої операції лікарі сказали дружині, що дітей у неї не буде, появу ще однієї дитини ми вважали чудом, подарунком долі та були неймовірно щасливі. Назвали дівчинку Вікторією. Найбільше радів появі нової "іграшки" наш син: він не відходив від колиски, термосив немовля і все питав, коли воно вже, нарешті, встане, почне ходити, говорити і гратися з ним.
Через кілька років ми вже спостерігали, як двоє наших голуб'ят спілкуються і граються. Що ще треба батькам ? Майбутнє здавалося щасливим та безхмарним. Хотіли ще дітей, але зважили на серйозні зауваження лікарів про те, що наступна вагітність може бути небезпечною не те що для здоров'я дружини, а й для її життя. З погляду сьогоднішнього часу дарма, мабуть, не наважились.

Студентка.

Діти поволі росли, вчилися, працювали, а ми тішилися. Вікторія теж вдалася кмітливою та розумною, ні в чому не хотіла відставати від брата. Ми бачили в такій змагальності тільки позитивне. Якщо син вподобав природничі предмети, то дочка більше уваги приділяла гуманітарним. Обоє змалку пристрастилися до вивчення англійської, і важко сказати, хто з них досягнув більших успіхів.
Школу син закінчив із золотою медаллю і блискучими перспективами. Вищу освіту вирішив здобувати в УжНУ за спеціальністю "фізика". Після його від'їзду дочка ще більше налягла на навчання; їй дуже не вистачало спілкування з ним і  підтримки. Ми душі не чули в нашій Вікторії, робили для неї все, що тільки могли і стиха мріяли про той час, коли й вона закінчить школу і в нашій сім'ї буде двоє студентів.
Коли дочка закінчувала 11 клас у травні 2005, готуючись до екзаменів та випускного балу, прийшла звістка: Віктор помер, загинув. Немає і не буде слів, щоб передати наш стан, наш відчай. Тільки ті люди, котрі втратили дітей як і ми, нас розуміють; більшість - навіть не намагаються і просто не можуть, як багатий ніколи не зрозуміє бідного, ситий - голодного, здоровий - хворого. Події тих днів закарбувалися у нашій пам'яті назавжди. 31 травня в школі був останній дзвінок, а далі - прощання з нашим сином ...
Найбільшої морально-психологічної травми з поміж нас зазнала дочка. Як це так - одного дня ви спілкуєтеся, смієтеся, ділитеся новиними, будуєте плани на майбутнє - а другого дня брата вже немає, його поховали, і це назавжди. Вікторія наче заціпеніла, замкнулася, не плакала, а німо і тупо дивилася все в одну точку ... Чимало зусиль ми доклали, щоб вивести її з цього стану. Упродовж кількох наступних років вона не могла сміятися, безтурботно розважатися у веселих компаніях. Смерть брата залишила в її душі невигойну рану.
Вікторія хотіла стати лікарем-стоматологом і посилено готувалася до екзаменів (ЗНО тільки впроваджувалося); школу закінчила з срібною медаллю. Коли прийшов час подавати документи, ми всі виявилися не готові: ні бажання, ні грошей ... Насилу вмовили дочку подати документи в Мукачівський університет, на педагогічне відділення, спеціальність "вчитель молодших класів". Вона ледве змогла написати диктант; зарахували на платний стаціонар.
Коли у вересні почалося навчання і Вікторія поїхала, наш дім остаточно спустів; всім було важко і допомогти одне одному ми не могли. З її згоди вирішити всиновити чужу дитину з дитбудинку; довго "ходили по муках" за різними паперами, але вже з 13 грудня 2005 року не одно, а троє дітей оселилися в нашій сім'ї - Владислав, Віталія і Костянтин. Дочка вперто і наполегливо "гризла граніт науки" в Мукачеві, а ми намагалися "серце віддавати дітям".
Всі екзамени та заліки дочка здавала тільки на "відмінно" і вже через два роки її перевели на державне навчання і повернули кошти за попередні семестри. Вона не шкодувала себе в роботі, поспішала жити.
Ще через два роки отримала диплом з відзнакою; ще рік вчилася в магістратурі. Паралельно з навчанням відвідувала музичну школу, вчилася грати на акордеоні; закінчила курси та отримала права міжнародного зразка. З труднощами та явним небажанням адміністрації отримала роботу вчителя молодших класів у нашій школі, хоча пропозицій роботи було більше: у Мукачеві, в Криму, в Харкові. Ще рік, заочно, вдосконалювала знання англійської мови.
З усією енергією та запалом молодості взялася втілювати на практиці все те нове та прогресивне у навчанні молодших школярів, чому їх навчали в унівеситеті. Власним коштом зробила в класі капітальний ремонт, купила для роботи комплект мультимедійної апаратури, цифровий фотоапарат, відеокамеру, не кажучи вже про численні паперові посібники. Швидко стала улюбленицею учнів та батьків, її вихованці почали показувати високі результати у навчанні. На жаль, її прагнення, намагання та зусилля адміністрація школи старалась не помічати.

Вчителька. Останнє фото з учнями.

Через три роки роботи в школі з нашою допомогою купила машину: Volkswagen Polo, новеньку в салоні, як і мріяла. В той же час зустріла своє кохання: Миколу П. з сусіднього села. 7 серпня 2014 року відгуляли пишне весілля; молодята почали жити з нами і ми потроху  передавали в їхні руки і на їхні плечі наші господарські справи. Нам здавалося, що коли Бог забрав від нас одного сина, то через деякий час дав іншого. Я же ми помилялися ...
Ще під час навчання в університеті у Вікторії траплялися напади сильного і тривалого головного болю; вона рятувалася таблетками, а від нас свій стан приховувала,  намагаючись діяти так, як Л. Українка: "Щоб не плакать - я сміялась". Після заміжжя головні болі почастішали, а ми все не помічали, намагаючись догодити молодому подружжю.
Криза настала в лютому 2016 - раптово, невідворотно. Перед тим постійно трималася невисока, але підвищена температура, мучив головний біль, з'явилося безсоння, ... Перепробували ми все, що могли і знали, але нічого не допомагало. Змушені були звернутися до лікарів; Вікторію госпіталізували з важким діагнозом. Півроку з невеликими перервами провела в лікарні; були періоди покращення, однак в цілому хвороба прогресувала, спасіння не було ...
Померла наша донечка на світанку 5 липня 2016 року ...
Наступні дні, тижні, місяці для нас - суцільна чорна смуга. Кожна річ, слово чи дата нагадують про неї, біль втрати безмежна ...
Висловлюємо щиру вдячність рідним і знайомим, хто нас підтримав у той пекельний час і підтримує далі.
Прикро, що чимало з тих, кому я довіряв, допомагав і вважав своїми друзями, обернулися до нас плечима.
В різний час і за різних обставин вчувається мені голос нашої донечки. Вона промовляє одне тільки слово: "Татку !"
Промовляє ніжно, з болем і благанням: "Татку !"
"Татку ..."

Загальний алгоритм розв'язування задач з фізики

15.05.20, п'ятниця.

Привіт! У міжнародний день сім'ї - щастя, любові, миру та злагоди!

Якими б нудними, незрозумілими та нецікавими не здавалися фізичні задачі, але їх розв'язування - робота до деякої міри творча. У збірниках задач однакових немає, є тільки схожі. Вони розташовані в порядку зростання складності, кожна має свою "родзинку". Творчі процеси найменше піддаються алгоритмізації, тому єдиного алгоритму для всіх задач просто немає.
Слово "алгоритм" для характеристики процесу роботи над задачами занадто сильне; є більш підходящі: рекомендації, поради, підказки, ...  Один комп'ютер виконає  одні й ті самі обчислення безліч разів і не помилиться; записи учня при розв'язуванні задачі два рази підряд будуть відрізнятися. Два комп'ютери виконають один алгоритм однаково, а два учні одну й ту саму задачу розв'язуватимуть трохи по-різному.
Наведемо приблизний найзагальніший алгоритм розв'язування більшості фізичних задач.
Перший крок - аналіз умови, складання плану розв'язування:
а). записати умову задачі коротко (Дано:, ...); з'ясувати, з якого розділу фізики ця задача (оптика, механіка, ...).
б). з'ясувати фізичні характеристики величин, що наводяться в умові (як позначаються, в чому вимірюються, як пов'язані між собою).
в). встановити фізичні закони та формули, які можна використати саме для цієї задачі.
г). скласти план: визначити послідовність застосування законів і формул, обрати прийоми, спрощення, аналогії, гіпотези.
Другий крок: застосувати закони та прийоми, визначені під час аналізу.
Крок третій: математичні дії.
а). перейти за потреби від векторного запису законів до скалярного;
б). з'ясувати, чи відповідає кількість рівнянь кількості невідомих;
в). розв'язати рівняння чи систему в загальному вигляді;
г) перевірити отриману загальну формулу на відповідність одиницям вимірювання.
д) виконати обчислення, за потреби побудувати графіки.
Четвертий крок: перевірити правдоподібність відповіді, дослідити граничні умови.
Наведений алгоритм дуже загальний; для задач з кожного розділу фізики можна скласти трохи інакшу послідовність дій.
Що важливіше - дотримання алгоритму чи отримання результату ? Звісно, результат на першому місці - можна ніколи й не згадувати про алгоритми, а з задачами розправлятися блискуче.
Що робити, коли якусь задачу ніякими відомими способами розв'язати не вдається ? Порада проста: отримати відповідь будь-яким способом або ... придумати новий алгоритм.

Особливості фізичних задач

З днем великої Перемоги - 75 річниця. Полеглим - вічна пам'ять і слава, живим - глибокий уклін.

Всі задачі, розміщені в шкільних підручниках з фізики та численних збірниках - тренувальні. Вони давним-давно розв'язані сотні і тисячі разів і цікаві, можливо, тільки тим, хто їх ще не розв'язував. Пам'ятаєте приспів до пісні В. Висоцького "Прощання з горами" ? "Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал." (Цитата з сайту https://radioshanson.ru/info/vladimir-visotskij_proshanie-s-gorami-iz-k-f-vertikal-pohodno-turisticheskie-pesni-http-vk-com-veloua). Так і з задачами: кращими від них можуть бути тільки інші задачі, які ви ще не розв'язали.

Шкільні задачі надзвичайно спрощені. В умові більшості задач читаємо: тертя не враховувати, опору повітря немає, тіло - матеріальна точка, рух - рівномірний і прямолінійний, ...  Коли починаємо щось вимірювати і порівнювати з теоретичними розрахунками, помітно явну невідповідність. Наприклад: розрахунки за формулою показують, що куля з АКМ, випущена під кутом 45º з початковою швидкістю 715 м/с, може пролетіти понад 50 км (!). Реальні спостереження і вимірювання дають цифру - близько 4 км. (Див. Я. И. Перельман. Занимательная физика, книга 1, Глава 3, "Пуля и воздух", с. 47). Раз так, то що - не розв'язувати ? Звичайно, розв'язувати і враховувати, що розуміння тонкощів та нюансів прийде тільки з часом, коли розв'яжете 100 - 200 - ... задач.

Значення фізичних величин, як правило, "круглі" або такі, щоб зручно було виконувати арифметичні обчислення та перетворення, в багатьох випадках усно. Швидкість, наприклад - 36, 54 або 72 км/год, маса - 100, 200, ..., г, температура - рівно 20ºС, ... А ви пробували на звичайній машині по нашій дорозі їхати хоча б 20 хв з швидкістю рівно 50 км/год, не більше й не менше ? Будь-який водій скаже, що це - "місія нездійсненна". (для експерименту можна, звичайно, і пряму трасу побудувати, і поставити всілякі автопілоти та контролери швидкості, однак експеримент - одиничний, а використання машин - масове). Коли  виконуємо задачі, в яких трапляються гравітаційна стала, число Авогадро, заряд електрона, ..., - починають "зуби боліти"; "каркулятори" чомусь не допомагають. 

Числові значення в задачах вважаються точними, тому доводиться щоразу наголошувати, що при вимірюваннях числа будуть не "круглими",  не точними, а наближеними, усередненими. Багато формул, які відображають залежності між фізичними величинами, експериментально підтверджуються тільки з певною, іноді досить великою, точністю.

Числа у математиці можуть бути як завгодно ведикими чи малими, діапазон значень - від "- нескінченність" до "+ нескінченність". У фізиці кожна величина має свій діапазон значень; числові значення можуть бути як досить великими - число Авогадро - 6,02*10^23, так і маленькими - стала Планка - 6,63*10^-34, але нескінченності немає. Знак "-" у багатьох формулах має свій фізичний зміст.

Значення деяких величин, найбільше в атомній і ядерній фізиці, квантовані (в шкільному підручнику ця властивість детально не висвітлюється).

У прикладах з математики числа означають що завгодно або взагалі нічого - просто числа. У фізиці ключове поняття - це величина, яка має атрибути: числове значення, знак, одиницю вимірювання, а для деяких - ще й напрямок. За роки вивчення математики учні звикають розв'язувати задачі так: треба виконати арифметичні дії і тільки в кінці написати біля числа, що воно означає. Деколи учні сперечаються, показуючи на телефон: "Я розв'язав! Тут усе правильно! Де вже помилка ?" (Учні вголос не говорять, але абсолютно переконані, що я просто "придираюся"). Тоді я запитую: "Дію виконано правильно, в цьому я не сумніваюся. А от що це у вас вийшло: гривні? метри -? кілограми - ? Що ?". Деколи, прочитавши ще раз умову задачі, учні відповідають правильно. Тоді я питаю далі: "А звідки ця одиниця величини взялася у відповіді, коли раніше ніде у ході розв'язку її не було ? ..." Це вже, як кажуть, питання "на засипку". (Як тут не згадати слова Ш. Холмса: "Елементарно, Ватсон!" Взагалі, слово "елементарно", мабуть, найпопулярніше в фізиці). Нерозуміння того, що в фізиці не числа, а величини - найперший "камінь спотикання" при розв'язуванні задач. 

Кількісні задачі - "камінь спотикання".

07.05.20, четвер

З днем святого Юрія! Всіх, хто носив і носить погони - з днем піхоти - основи армії!

Фрагмент розв'язку задачі з учнівського зошита.

Якісні задачі - тільки невелика частина всіх фізичних задач, "вершина айсберга". Кількісними вважаються такі, у яких відповідь не можна отримати без розрахунків та формул. Такі задачі можна умовно поділити на кілька великих груп в залежності від того, який критерій береться за основу класифікації.
За змістом: абстрактні; конкретні; технічні; історичні; міжпредметні; з певних розділів фізики (з оптики, з електрики, механіки, ...).
За дидактичною метою: тренувальні, контрольні, творчі, дослідницькі.
За способом подання умови: словесні; текстові; графічні (малюнки, фотографії, ...).
За ступенем складності: прості; середні; складні; підвищеної складності (із "зірочкою" * чи з кількома; іноді ще виділяють олімпіадні: обласного, республіканського, міжнародного рівнів).
За вимогою: на знаходження невідомого; на доведення; на конструювання.
За способом розв'язування: експериментальні; обчислювальні; графічні.
Наведена класифікація - приблизна, неповна; все ж вона дозволяє хоч якось орієнтуватися у майже безмежному морі кількісних фізичних задач. Чимало задач можна віднести одразу до кількох груп; такі задачі найчастіше називають комбінованими; для їх розв'язання необхідне використання знань з різних тем і розділів фізики. Наприклад:
"Дві однаково заряджені кульки на нитках однакової довжини опустили в гас. Якою має бути густина матеріалу кульок, щоб кут розходження між ними був однаковим у повітрі і в гасі ?"
Тут не обійтися без формул з електрики, механіки, гідростатики.
У графічних задачах, як зрозуміло з назви, об'єкт дослідження - графік. Можливі два варіанти: графік задано в умові задачі і за ним треба щось визначити або цей графік потрібно побудувати. Графічних задач теж є кілька видів: задачі, в яких залежність між двома величинами задається графічно; задачі, в яких графічну залежність переводять у таблицю чи формулу і навпаки. Переважна більшість графіків - лінійні.
Розв'язування експериментальної задачі починається з досліду, експерименту, в ході якого проводяться вимірювання, які можуть послужити вихідними даними для отримання числового результату. Експериментальні задачі теж можуть бути якісними (наприклад, з'ясувати, що робить занурена у воду пробірка з піском: плаває чи тоне), так і кількісними.
З появою обчислювальної техніки з'явився ще один тип задач - для комп'ютера. Їх особливість - величезна кількість обчислень, які вручну виконуються дуже довго.  Приклад:
"Камінь масою 200 г кидають з початковою швидкістю 20 м/с під кутом α до горизонту. Як змінюються максимальна висота підняття і дальність польоту при зміні кута від 10° до 80° ? Побудувати графіки."
При розв'язуванні задач на комп'ютері теж використовуються різні способи: електронні таблиці, математичні процесори, комп'ютерні програми, написані різними алгоритмічними мовами: BASIC, Pascal, Delphi, ...

Слово фізика про українську мову

        

Роль і проблеми української мови у формування духовної культури.

         Наприкінці 2013-14 навчального року відбулася у нашій школі педрада. Головним питанням порядку денного було: “Про роботу педколективу по вихованню духовної культури особистості, формування в учнів власної світоглядної позиції, норм загальнолюдської моралі”. Питання це як актуальне, так і складне та об’ємне. Розуміючи це, я вибрав для себе трохи вужче питання: “Формування духовної культури засобами мови”, однак через те, що я постійно порушую регламент, не вдалося висловити всього. Тому й хотів би через сайт поділитися своїми міркуваннями.

         Духовна культура – явище надзвичайно складне і багатогранне. Його складові – це мова, знання, освіта, звичаї, вірування, поведінка, це образотворче мистецтво, музика, танець, одяг, житло, це ставлення до старших, до релігії, до алкоголю і куріння, до жінок і сім’ї, до довкілля,…

         Найважливіша складова духовної культури – це мова. Людина оволодіває мовою і з різною інтенсивністю продовжує збагачувати і розвивати її все життя. Початок цього процесу – в сім’ї, де дитина засвоює перші слова від батька-матері, потім дитячий садочок, далі – школа і вчителі молодших класів, ще далі вчителі-філологи і одночасно з цим – оточення: книги, журнали, засоби масової інформації, інші люди…

         Наші учні порівняно виховані, нормальні. Ми живемо далеко від великих міст і промислових центрів; і наші учні, та й ми самі, рідко відвідують театральні вистави, концерти, виставки, і в цьому розумінні наше духовне життя не багате; разом з цим у нас немає наркоманії, проституції, насильства та інших негативних явищ, що притаманні великим містам.

         Кожний вчитель, а найбільше вчителі української мови та літератури, філологи вносять свою частку у виховання духовної культтури. Помітні і чималі успіхи в цій справі: учні розмовляють українською, читають, пишуть, беруть участь та здобувають призові місця  в конкурсах та олімпіадах, успішно проходять випробовування ЗНО. Поряд із великою роботою в цьому напрямку та безсумнівними досягненнями мають місце певні недоліки та недоробки, до яких намагаюся привернути увагу.

         Мова переважної більшості учнів бідна, словниковий запас – малий. Якщо попросити середнього учня розповісти про щойно переглянутий фільм, мультфільм чи цікаву передачу, то розповідь буде приблизно такою: “… а він його наздогнав; а той убік; а він штовхнув під ноги каток; а той дав сторчака; вони покотилися… Кльово! Клас!!!” Словники української мови різних укладачів містять 50-60 і більше тисяч слів, однак  навіть кращі учні не використовують і десятої частини.

         У мові наших учнів присутні чимало діалектизмів, русизмів та молодіжного сленгу. Однак це ще півбіди; значно гірше те, що учнівська молодь часто вживає слова ненормативної лексики; дедалі частіше, на жаль, недруковані вислови лунають з екранів телевізорів, навколо багатьох барів і тусовок, не кажучи вже про інтернет, в якому на цю тему взагалі ніяких обмежень немає; в деяких художніх творах теж зустрічаються “гарячі” словечка, дещо завуальовані крапками. Зовсім дико вже виглядає, коли подібні мовні “терміни” починають вживати наші чарівні дівчата, бажаючи сподобатись хлопцям та показати свою дорослість. І випадки далеко не поодинокі. Достатньо зупинитися та послухати галас навколо змагань з футболу, чи волейболу. Що може протиставити цьому школа? Мацйже нічого: наголос робиться на тому, що в нас милозвучна, співоча, солов’їна мова, а на інше можна не звертати уваги. Однак проблема нецензурщини існує і замовчуванням вирішити її не вдасться.

         Вражає техніка читання. Більшість учнів навіть у старших класах читають монотонно, без ноголосів та інтонації, без розділових знаків. Тільки окремі учні вміють і можуть відтворити текст близько до художнього читання. Відповідно, якщо учні слабко читають, то й не розуміють прочитаного, не вміють виділяти головного і тим більше висловлювати власної думки. Вивчення мови у перехідних класах орієнтовано на написання диктанту ДПА у 9 класі та переказу в 11. На мій погляд, відміна екзаменів з української мови та математики у перехідних класах та твору у випускному класі - це явний мінус чи навіть  провал серед багатьох кроків у реформуванні системи освіти. Чи стали учні краще вчити та знати українську мову та літуратуру? Відповідь очевидна – ні. В сьогодніших умовах написання навіть найпростішого твору у випускному класі – це, без перебільшення, справжній кошмар, катастрофа. Учні привчилися і звикли, що будь-яке завдання  - чи то твір, чи переказ, чи контрольну – не можна виконати інакше, ніж списати, здерти, збомбити,… Як бачимо, головні зусилля спрямовуються не на те, щоб прикластися і чесно вивчити, а на те, щоб у потрібний момент якось вихитрувати. А з цього й починається виховання духовної культури.

         Щоб добре знати правила мови і мати великий словниковий запас, треба просто постійно і багато читати. За моїми спостереженями, культу читання в школі просто немає. Лише окремі учні відвідують бібліотеку і то рідко; переважна більшість учнів вбирають інформацію з екранів телевізорів, з інтернету та телефонів. З погляду учнів,  читання творів,  рекомендованих програмою з літератури для кожного класу – справа дуже марудна, прісна і скучна. Любителі читання, звісно є, але їх значно менше, ніж ми собі уявляємо чи припускаємо. Окрім творів за програмою, любителів художнього слова користуються популярністю такі твори, як “Гаррі Поттер”, “Володар Кілець”, “Ерагон”  та інша містично-фантастична література.

         Останніми роками значно збільшилась кількість художніх та інших творів у електронній формі. У цифровий формат переводяться як старі твори, так і нові, сучасні. Відповідно дедалі більшої популярності та поширення набувають пристрої для читання електронних книг, для відтворення інших цифрових записів: звуків, музики, фото–відео : ноутбуки, нетбуки, смартфони, айфони, телефони, електронні записні книжки. Всі ці пристрої мають зв’язок з інтернетом: можуть скачувати будь – яку інформацію. Зрозуміло, що учні віддають перевагу своїм сучасним електронним пристроям, а не сірим сторінкам творів від майстрів слова світового рівня. Причому скачують, читають слухають і дивляться зовсім не те, що потрібно за навчальною програмою, що рекомендує школа, а те, що їм самим подобається, що самі хочуть і знаходять. І цей процес абсолютно ніким не контролюється.

         На фоні активного використання учнями цифрових сучасних технологій (вже рідко який учень не має телефона або смартфона)  школа безнадійно відстала. Один-два чи навіть кілька мультемидійних комплексів та з десяток компютерів не рятують становища. Їх використання саме для вивчення української мови та літуратури мізерне. З усіх навчальних предметів, а з літератури особливо, існує величезна кількість цифрових матеріалів у вигляді аудіозаписів, відео та фото матеріалів, гіпертексту. Окремі аудіозаписи – це цілі радіопостановки: в них звучить голос диктора, інші актори озвучують пряму мову, чути спів пташок та інші звуки, про що автор твору розповідає словами. Це щось більше, ніж літературний твір. Гіпертекст - це теж щось значно більше, ніж друкований на папері текст. Однак всі ці без перебільшення інформаційні багатства лежать мертвим вантажем, не використовуються. Мої колеги уявляють ситуацію так: дайте нам усе це, поставте, забезпечте і т. д.,  а ми вже будемо використовувати.

         Іноді сперечаємось про те, що у школах є мультимедійна апаратура, з кожним роком її стає все більше і вона активно використовується; в нашій школі є вже 4 такі проектори.

         Все це так, але як воно виглядає в цифрах? Маємо 15 класів, щодня в них проводиться понад 80 уроків; на кількох із них використовується мультимедіа? За моїми спостереженнями, на 1-2, і то не кожного дня. А на інших що? Дошка та крейда, зошит і книжка, як і 50 років тому.

         В ході проведення загальношкільних виховних заходів часто використовуються конкурси на краще читання вірша. Один такий відбувся в ході святкування 200-ї річниці з дня народження Т. Г. Шевченка. Ззовні все гаразд, але й тут мені хотілося висловити свою окрему думку. Вчителі - філологи скажуть, що я не спеціаліст і просто намагаюся побачити тріску в чужому оці, не бачачи цілої колоди в своєму, але я знаю, що від того, як учні читають, який мають запас слів, як взагалі знають мову, напряму залежить знання ними всіх інших предметів, адже мовою користуємося всі. Висловлюю свої думки саме з такої позиції.

         Прикро, але цього року в конкурсі не взяли участі випусники 9 та 11 класів;  учні цих класів готуються до ДПА, частина з них до – ЗНО, і шляхом участі в конкурсі мали б поглиблювати свої знання. Виступи учнів молодших класів завжди приваблють глядачів своєю старанністю, щирістю та безпосередністю. На цьому фоні найкраще виглядають виступи учнів середніх класів, зокрема восьмого. 2 учениці з цього класу декламували уривки з творів Т. Г. Шевченка навіть англійською. Попри певні безсумнівні акторські здібності вірші повторяються; здебільшого виступи коротенькі. Складається враження, що вся творчість Кобзаря – це кілька загальновідомих поезій. Вражає також сприйняття учнями цього дійства, той самий виховний момент, заради якого, власне, і проводиться конкурс. Якщо учні молодших і середніх класів уважно слухають та бурхливо реагують на виступи, то частина старшокласників, якраз тих, кому це, можливо, найбільш потрібно, поводяться, м’яко кажучи, неадекватно: граються зі своїми телефонами, штовхаються, упівголоса розмовляють, обсміюючи вбрання та поведінку виступаючих, демонструючи таким чином повну зневагу і до творчості поета, і до свого оточення. Час від часу хтось із вчителів, директор чи завуч прикрикують на цих учнів, закликаючи до порядку, але ефект нетривалий – учні замовкають на хвилинку, як курчата перед шулікою, а потім знову продовжують розважатися. Рідко який виступ зачіпає щось у їхніх душах. Та й правду кажучи навіть нами, дорослими, у нашому темному актовому залі слово Шевченка якось не сприймається. Занадто великий і разючий контраст між змістом поезій українського генія та навколишньою обстановкою.

         Доречно згадати про досвід В. О. Сухомлинського, який виводив учнів у поле, у сад, на берег річки і там проводив уроки літератури. Уявімо собі, що учні після цілоденного походу розпалюють вогнище, готуються до ночівлі, а вчитель розповідає, як Шевченко у далекім краю теж увечері відпочиває від муштри, спостерігає, як сходить зоря і самі собою зринають слова:

                   “Зоре моя вечірняя,

                    Зійди над горою.

                    Поговорим техесенько

                    В неволі з тобою”.

         В такій обстановці, коли учні наочно бачать, як сходить вечорова зоря, слова поета сприймаються зовсім інакше, мають величезний виховний вплив і запам’ятовуються надовго.

         В різні пори року часто спостерігається інше явище – місяць уповні, яке теж викликає у памяті слова відомої народної пісні:

                   “Ніч яка місячна, ясная зоряна,

                   Видно, хоч голки збирай…

                   Вийди, коханая, працею зморена,

                   Хоч на хвилиночку в гай”.

         Або ще як пише М. Ю. Лермонтов:

                   “Выхожу один я на дорогу;

                   Сквозь туман кремнистый путь блестит;

                   Ночь така. Пустыня внемлет богу,

                   И звезда з звездою говорит.”

         В художній літературі можна знайти чимало подібних уривків, які самі собою западають в душу.

         Кожний вчитель, а особливо вчителі-філологи, на протязі своєї довгої трудової діяльності вносять щось своє до духовної скарбниці.

         Ось ветеран педагогічної праці Галащук Марія Іллівна, вчитель української мови і літератури, зібрала і оформила кілька збірок народних пісень, коломийок, оповідок та вірувань саме у нашій місцевості, серед жителів навколишніх сіл. Вона - співавтор збірки аналогічної тематики, яку упорядкував та видав інший ентузіаст – любитель фольклору, лікар за професією, М. Ю. Завадяк. Готуючись до чергової атестації, оформила чудову папку-портфоліо як результат своєї багатодесятирічної праці.

         Марія Іллівна брала участь у конкурсі “Вчитель року” ще тоді коли він не був віртуально – заочним, а доводилося наживо проводити відкритий урок у незнайомому класі, спілкуватися з іншими конкурсантами, відповідаючи на каверзні запитання, пропонуючи вихід із складних педагогічних ситуацій, демонструючи свій професіоналізм. Її учні постійно беруть участь у конкурсах “Рекітське сузір’я”, ім. П. Яцика, Т. Г. Шевченка та інших. У 2014 році отримала медаль МАЛІЖ “За визначні успіхи в журналістиці, літературі, мистецтві, благодійництві”.

         Зауважимо: іноді трапляється так, що, бажаючи зробити учня призером, вчитель надміру йому допомагає, фактично пишучи замість нього. Читаючи такий твір, просто видно думки дорослої людини. Треба мати почуття міри та відповідальності, щоб конкурс учнів не перетворювався у конкурс їхніх вчителів. Не складає великих труднощів, користуючись нашим досвідом, інтернетом та довідковою літературою, написати будь – який твір чи роботу МАН і дати учневі, щоб прочитав, особливо якщо цей учень син чи дочка вчителів.  Але ж це не зовсім виховання духовної культури.

         До людей, які зробили значний внесок у скарбницю духовної культури і проявляють вплив саме в нашій школі, належать, як не дивно, не далекі митці із світовим ім’ям, а саме наші, місцеві, яких можна побачити, поспілкуватися з ними. Це насамперед наш заарпатський письменник А. І. Дурунда. Як не запам’ятати його гіркі слова про “дваццять і п’ять рублів”, які мати простягає Митрику у чорних, порепаних, складених човником долоньках? Чи про Ціндолю, коли схожа на неї круторога бродить і в нашій череді?

         Це В. Г. Фесенко, міжгірська поетеса, керівник літстудії “Любисток”, у минулому – вчителька української мови та літератури, інспектор районного відділу освіти. Пише сама, збирає та видає твори учнів.

         Це В. Ф. Торчинець, журналіст, організатор і натхненник фестивалю дитячої творчості “Рекітське сузір’я”, засновник і керівник Малої академії літератури і журналістики МАЛІЖ, редактор газети для дітей “Сузір’я”.

         У нашій школі відомий у царстві поезії А. А. Урбан, вчитель російської мови і літератури. Колись починав свою трудову кар’єру вчителем; потім виїхав. Зараз – редактор газети “Університет “Україна””,  автор 3 поетичних збірок: “Вишневий цвіт” (2006),  “Добрий слід на Землі” (2009),  “По правді жить” (2012). У 2008 році приїхав на нашу Верховину, на хвилі спогадів написав вірш, який став гімном нашої школи. Про ці відвідини вже інший журналіст, В. Белень, написав статтю “Зримі ниті духовного єднання”,  розміщену в районній газеті “Верховина”. В університеті “Україна” урочисто відзначили його 75 – річчя.

         Ще одна неординарна особистість - І. М. Сенько, який теж починав працювати в нашій школі,а потім, одружившись, переїхав у місто Ужгород, закінчив аспірантуру і почав займатись науковою роботою. Написав 28 книг, в т. ч. у співавторстві. Найвідоміші серед них: “Земля з іменем” , “Заповнена анкета, або життєпис Петра Лінтура”, “І завтра зійде сонце” (казки, притчі нашого краю), “Історія у дзеркалі літератури” ,“Келичин – рідне село Августина Волошина”.

         На формування духовної культури впливає не тільки українська мова і література, а й інші: російська, англійська, німецька, які вивчаються у нашій школі. Для нас вчителів, немає різниці, якою мовою – українською чи російською – читати та розмовляти. Важко навіть сказати, якою мовою до цього  часу прочитано більше літератури. На наше глибоке переконання, художні твори треба читати тією мовою якою вони написані: Т. Г. Шевченка – українською, М. В. Гоголя – російською. Переклад твору ніколи не буває кращим від його оригіналу. Просто незвично звучить, наприклад назва, твору Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. Якщо ми читаємо твори французьких, німецьких, англійських авторів у перекладі, то тільки тому, що ще не  знаємо цих мов, хоча кожен має диплом і у виписці до нього стоїть з іноземної мови висока оцінка.

         Якщо ми – вчителі-предметники - не знаємо іноземних мов (майже всі в особових справах пишуть “читаю і перекладаю із словником”), що тоді казати про учнів? Тут ситуація взагалі провальна. Сильніші учні вчаться не заради реального спілкування іноземною мовою, а на оцінку – не більше, а слабкі взагалі не вчаться. Якщо художніх творів українською мовою учні читають мало, то російською – ще менше, а якоюсь з іноземних мов – не читають зовсім. За роки ЗНО ще жоден учень не вибрав англійську мову, а за останніх 15 років а то й 20 років ще ніхто з нашої школи не поступив на іноземний факультет.

         Пригадаймо для порівняння ситуацію з іноземною мовою в царській Росії: кожен, хто закінчував ліцей чи гіимназію (а це були переважно діти дворян), мав уміти розмовляти на одній з іноземних мов, в ті часи це була переважно французька. У романі Л. М. Толстого “Война и мир” цілі сторінки написані французькою.

         Якщо Україна вибрала шлях інтеграції з країнами Євросоюзу, то питання володіння іноземними мовами стає все більш актуальним.

Якісні задачі не закінчуються

02.05.20, субота

З днем праці ! Залишайтеся здоровими !

Гораціо

О ніч і день! Дива, дива, та й годі!

Гамлет

Нехай дива, та ви їм не дивуйтесь.

Гораціо, на світі більше таємниць,

Ніж вашій вченості хоч би приснилось.

(Уривок з твору В. Шекспіра "Гамлет, принц датський". 

Цитата з http://www.ukrcenter.com/Література/Вільям-Шекспір/26368-11/

Ви думали, що з якісними задачами вже все ? О, ні ! Одних видів їх ще більше десятка, а кількість їхня, мабуть, незліченна. Отож, продовжимо.

А). Задачі-суперечки. Найчастіше вони починаються словами: "Будьте суддею ...".
Приклад такої задачі: "Сташокласники - члени ДЮП (дружини юних пожежників) - обговорюють роль різних властивостей води при гасінні пожеж. 
1. Головну роль при гасінні пожежі водою, на мій погляд, відіграє велика питома теплоємність води. Коли ми поливаємо водою гарячі предмети, вода відбирає в них велику кількість теплоти, вони охолоджуються і перестають горіти.
2. А я думаю, що питома теплоємність води відіграє при гасінні пожежі зовсім не головну роль. Хто спостерігав за гасінням великої пожежі, той бачив, що бризки води, потрапляючи на гарячі предмети, швидко випаровуються. Відомо, що на пароутворення 1 кг води потрібно більше 2000 кДж теплоти. При цьому відбувається охолодження як предметів, охоплених полум'ям, так і навколишнього повітря. Кількість теплоти, яку поглинає вода при випаровуванні, набагато більша від кількості теплоти, яку поглинає вода при нагріванні.
3. Ви не повністю ще врахували роль води при гасінні пожежі; важливо також те, що утворена пара води частково обмежує доступ повітря (а, значить, і кисню) в зону горіння.
4. Коли пожежу погасили, місце пожежі ще довго поливають водою. Вона змочує всі предмети, проникає по капілярах всередину, охолоджує залишки горіння і таким чином запобігає виникненню осередків вогню.
5. Ви забуваєте, що гасити водою можна далеко не всі пожежі. На хімічних виробництвах, наприклад, це суворо заборонено, тому що вода може послужити каталізатором і сприяти ще більшому розвовсюдженню вогню.
А яка ваша думка?

Б). Задачі-загадки. Мабуть, це найдревніший вид задач. В усній народній творчості накопичені цілі колекції. Тут наводимо тільки з фізичним змістом. Вони можуть бути про явища природи, прилади, механізми, процеси, ... 
Наприклад: "Барвисте коромисло над луками повисло",
"Без тіла, а живе, без язика, а говорить",
"Летить - мовчить, лежить - мовчить, помирає - шумить",
"Над лісом, над пралісом золота діжа сходить".

В). Задачі - ребуси. 

Використовувати ребуси в якості загадок або жартів розпочали в XV столітті у Франції. Спочатку ребусом називали особливого роду благанні виступи, що містять пасквілі, якими паяци в Пікардії щорічно потішали народ під час карнавалу. В алегоричній формі комедіанти висміювали вади та слабкості сильних світу цього. Своїм виступам автори дали латинську назву "De rebus quae geruntur", тобто "На злобу дня" (дослівно "про справи, які діються").

Ось приклади:

Ребус  1. 

Ребус 2.

(За матеріалами сайту http://rebus1.com/ua/index.php?item=rebus&mode=2)

Г). Задачі - шаради. 

Шаради - такі загадки, в яких слово-відповідь зашифроване частинами.

Наприклад:

У слові "контакт" - віднімаємо "такт".

У слові "день" - м'який знак.

Від приміщення, де ми вчимося,

Залишимо букву останню.

В іншій назві народу закреслимо першу.

І термін виходить - ***********.

Д). Задачі-кросворди - див. приклади на цьому сайті: кросворд "Теплота" - https://physicsremotely.blogspot.com/p/8.html, 

"Магнітне поле" - https://physicsremotely.blogspot.com/p/9.html,

"Вчені, що залишили слід в історії фізики" - https://physicsremotely.blogspot.com/p/10.html.

Один з видів кросвордів - чайнворди; відрізняються від кросвордів тим, що слова-відповіді не перехрещуються, а розташовуються одне за одним, причому остання буква попереднього слова одночасно є першою буквою наступного. За формою розташування це може бути стрічка, коло, спіраль, ...

Е). Задачі-головоломки. Спробуйте "поламати голову" над такою:

З сайту http://rebus1.com/ua/index.php?item=rebus&mode=2)

На малюнках показано ряд фізичних явищ; кожному відповідає своя розрахункова формула. Кожному явищу на рисунку з буквою треба поставити у відповідність формулу з числом. На перетині рядків і стовпців з правильними відповідями прочитати прізвище відомого вченого.

Є). Задачі-запитання без відповіді (розумні та не дуже). Кажуть, що один не дуже розумний може задати стільки питань, що й десять розумних не відповідять. Помічено, що найбільше запитань задають малі діти, через що їх часто і називають "чомучками". Вміння задавати "каверзні" питання, помічати незвичайне у звичайному - одна з ознак творчого мислення, обдарування, таланту. Ось приклади таких запитань: 

"Чому вдень, коли й так видно, Сонце світить, а вночі, коли темно, його немає ?",

"Зміна пір року пояснюється рухом Землі навколо Сонця. Що трапилося б, якби Сонце почало рухатися у протилежний бік ? За зимою б настала осінь, а потім літо ?",

"Що б трапилося, якби раптово зникло тертя ?",

"Чому звичайна вода за нормальних умов кипить саме при 100°С ? Це щоб зручно було рахувати ?",

"Як довго перебувають зірки у погаслому стані ?".

Ж). Задачі-пастки, мабуть, мої улюблені. 

"Равлик рухається з швидкістю 5 м/с. Яку відстань він подолає за 3 хв ?" (Бачили десь такого равлика? Прямо кінь).

"Куля гвинтівки має початкову швидкість 800 мм/с і влучає в ціль, розташовану на відстані 400 м. Скільки часу вона летить ?".

"Об поверхню Місяця вдарився метеорит. Через скільки часу звук від удару пошириться на 10 км?"

"Який тиск всередині колеса електровоза, якщо воно має масу 80 кг, а площа опори - 4 см квадратні ?".

З). Думаєте, це все ? Ні; творчість фізиків невичерпна та безмежна.